Эта величественная белая птица знакома каждому с детства. Ведь родители, отвечая на вопрос малыша: «откуда я взялся», говорят – тебя принес аист.
Издревле аиста считали хранителем земли от нечистой силы и земных гадов. На Украине, в Белоруссии и Польше до сих пор существует легенда, которая объясняет происхождение аиста.
Она гласит, что однажды Бог, увидев, сколько неприятностей и зла причиняют людям , решил всех их уничтожить.
Для этого собрал их всех в мешок, и наказал человеку выбросить его в море, или сжечь, или унести в высокие горы. Но человек решил открыть мешок, чтобы посмотреть, что внутри, и выпустил всех гадов.
В наказание за любопытство Бог обратил человека в птицу аиста, и обрек всю жизнь собирать змей и . Правда ведь, славянский миф про принесенных детей намного более убедителен?
Внешний вид аиста
Самый распространенный аист – белый. Его длинная белоснежная шея контрастирует с красным клювом.
А на концах широких крыльев совершенно черные перья. Поэтому, когда крылья сложены, кажется, будто вся задняя часть птицы черного цвета. Ноги у аиста под цвет клюва – тоже красные.
Самочки от самцов отличаются лишь размерами, но не оперением. Белый аист ростом немного больше метра, а размах крыльев его составляет 1,5-2 метра. Весит взрослая особь около 4 кг.
На фото белый аист
Кроме белого аиста, в природе существует и его антипод – черный аист. Как видно из названия, этот вид черного цвета.
В размерах он немного уступает белому. Все остальное у них очень схоже. Пожалуй, только, кроме мест обитания.
К тому же, черный аист занесен Красные книги , Беларуси, Казахстана и некоторые другие.
Черный аист
Еще один популярный, но далеко не столь симпатичный, вид из рода аистовых – аист марабу . Мусульмане почитают его и считают мудрой птицей.
Главное отличие его от обычного аиста, это наличие голой кожи на голове и шее, более толстый и короткий клюв и кожистый мешок под ним.
Еще одно заметное отличие в том, что не вытягивает в полете шею, она у него изогнута как у цапель.
На фото аист марабу
Среда обитания аиста
В семействе аистов насчитывается 12 видов, но в этой статье поговорим о самом распространенном – о белом аисте.
В Европе его ареал с севера ограничен Южной Швецией и Ленинградской областью, на Востоке Смоленском, Липецком.
Так же обитают в Азии. На зимовку отлетает в тропическую Африку и Индию. Обитающие на юге живут там оседло.
Мигрирующие же аисты летят в теплые края двумя маршрутами. Птицы, живущие западнее, пресекают Гибралтар и зимуют в Африке между лесами и пустыней Сахарой.
А с востока аисты перелетают через Израиль, долетая до Восточной Африки. Некоторые птицы оседают в Южной Аравии, Эфиопии.
Во время дневных перелетов птицы летят на большой высоте, выбирая удобные для парения воздушные потоки. Стараются не летать над морем.
Молодые особи часто остаются в теплых странах на все следующее лето, ведь инстинкта размножаться у них еще нет, и никакая сила не тянет их назад, к местам гнездовий.
Белый аист выбирает для жизни заболоченные местности, низменные луга. Довольно часто селится недалеко от человека.
Свое гнездо аист вполне может свить на крыше дома или на печной трубе. Причем, люди не считают это неудобством, наоборот, если аист построил рядом с домом гнездо, это считается добрым знаком. Этих птиц люди любят.
Гнездо аиста на крыше
Образ жизни аиста
Белые аисты создают пару на всю жизнь. Вернувшись с зимовки они находят свое гнездо, и посвящают себя продолжению своего рода.
В это время пара держится обособленно. На зимовке же белые аисты сбиваются в большие стаи, которые насчитывают по несколько тысяч особей.
Одной из особенностей поведения аистов можно назвать «чистку». Если какая-то птица заболевает, или наиболее слаба, ее заклевывают насмерть.
Такой жестокий, на первый взгляд, ритуал, на самом деле призван оградить остальную стаю от болезней и не позволит слабому самцу или самке стать родителями, тем самым сохраняя здоровье всего вида.
Белый аист прекрасный летун. Эти птицы преодолевают очень большие расстояния. И один из секретов, который помогает им долго находиться в воздухе то, что аисты в полете могут и вздремнуть.
Это подтверждено научными данными, путем отслеживания перелетных птиц. Датчик на груди аистов фиксировал временами более слабый пульс, редкое и поверхностное дыхание.
Лишь слух в эти минуты обостряется, чтобы слышать короткие щелчки, которые подают во время полета его соседи.
Эти знаки говорят ему, какое положение занять в полете, какое направление выбрать. 10-15 минут такого сна птице достаточно для отдыха, после чего она занимает место в голове «состава», уступив «спальные вагоны» середины стаи другим желающим отдохнуть.
Питание аиста
Населяющий низины и болота белый аист селится там не случайно. Его основной рацион — живущие там лягушки. Вся их внешность приспособлена для ходьбы по мелководью.
Голенастые ноги с длинными пальцами отлично держат птицу на вязком грунте. А длинный клюв помогает выуживать из глубин все самое вкусное – лягушек, моллюсков, рыбешек.
Кроме водной живности аист питается и насекомыми, особенно крупными и стайными, такими как саранча.
Могут есть даже мертвую рыбу. Если смогут поймать, то полакомятся зайчатами, крысами, иногда даже мелкими пичугами.
Во время трапезы аисты величаво вышагивают по «столу», но увидев подходящее «блюдо» быстро подбегают и хватают длинным, сильным клювом.
Размножение и продолжительность жизни аиста
Пара родителей, прилетев на гнездовье, находит свое гнездо и ремонтирует его после зимы.
Те гнезда, которыми пользуются несколько лет, становятся очень большими. Родовое гнездо может перейти детям по наследству после смерти их родителей.
Прилетевшие в марте-апреле немного раньше самок самцы, ожидают у гнезд будущих матерей. Первая усевшаяся на него самка может стать его женой, пока смерть не разлучит их.
А может и нет – ведь каждая желает найти себе мужа и не остаться старой девой, поэтому за вакантное место самки могут сражаться. Самец же в этом участия не принимает.
Определившаяся пара откладывает 2-5 белых яиц. Насиживает их по очереди каждый родитель немного более месяца. Вылупившиеся птенцы белые и пуховые, растут довольно быстро.
Птенцы черного аиста в гнезде
Родители кормят и поят их из длинного клюва, иногда и поливая из него же, во время сильной жары.
Как и у многих птиц, при недостатке пищи младшие птенцы погибают. Причем, заболевшего, родители сами вытолкнут из гнезда, чтобы сохранить остальных детишек.
Через полтора месяца птенцы пытаются выходить из гнезда и пробовать силы в полете. А через три года они становятся половозрелыми, хотя гнездиться будут только в возрасте шести лет.
Это вполне нормально, учитывая, что жизненный цикл у белого аиста около 20 лет.
Про белого аиста сложено немало легенд и рассказано мифов, снят даже фильм – Калиф аист , где человек принял облик этой птицы. Белого аиста почитали все народы и во все времена.
Лелека – великий птах, ефектна зовні, і це використовують багато модні бренди в своїх колекціях одягу і аксесуарів. Але якщо на сукнях і сумочках цих птахів можна побачити часто, то в реальності окремі види лелек навіть занесені в Червону книгу. Стрімко скорочується кількість чорних лелек (Ciconia nigra), далекосхідних (Ciconia boyciana) теж залишилося небагато. Родина лелек складається з 17 видів і 9 пологів, птахи відрізняються довгою граціозною шиєю, великим тілом, довгими неоперенными ногами з плавальною перетинкою і гострим дзьобом. Різні види цих птахів відрізняються один від одного зовні. Що їдять лелеки, де вони селяться, як виховують потомство? Які основні види цих птахів ще є можливість зустріти? На всі ці питання ви знайдете відповіді в статті.
Білий лелека
Латинська назва - Ciconia ciconia. Цей вид можна дізнатися по білосніжному кольором оперення і чорним кінчиках крил. Завдяки контрастним забарвленням (ноги і дзьоб птиці яскраво-червоні) білий лелека став музою для багатьох азіатських художників, його зображення часто можна зустріти в китайській і японської живопису поряд з зображеннями журавлів. Важить дорослий птах у середньому 4 кг, самиці – трохи менше. Крила білого лелеки досягають 60 сантиметрів у довжину. Робилися спроби схрестити білого лелеку з чорним, але нічого не вийшло, так як їх шлюбні ритуали занадто сильно відрізняються. Білі лелеки моногамні.Чорний лелека
Латинська назва - Ciconia nigra. Представники цього виду трохи поступаються білим лелекам в розмірах: важать в середньому по 3 кг, а їхні крила не перевищують 55 сантиметрів довжину. Забарвлення птахи зазвичай не чисто чорна, а з зеленуватим або червоним відтінком. У червоний колір пофарбовані дзьоб, кінцівки, горло і шкіра біля очей. Черевце біля чорного лелеку, фото якого представлено вашій увазі нижче, біле. Характерною особливістю чорних лелек є моногамність: вони вибирають партнера на все життя.Лелека-роззява
Латинська назва – Anastomus. Це загальна назва роду, до нього належать африканський лелека-роззява, індійський лелека-роззява. Основна зовнішня відмінність – більш великий дзьоб, який повністю не закривається, завжди залишається невелика щілина. Саме тому птах і отримала таку назву.Бразильський Ябіру
Латинське назва – Jabiru mycteria. Це великий птах з розмахом крил до 25 метра. Кінчик довгого дзьоба лелеки має невеликий загин наверх. Тіло бразильського ябіру пофарбовано в білий колір, а голова, шия і дзьоб – в синьо-чорний. Самки відрізняються від самців жовтим кольором очей. Шия лелеки, фото якого ви можете побачити нижче, біля основи має червоно-оранжевий відтінок.Марабу
Латинська назва – Leptoptilos. Це загальне назва роду, до нього належать яванська, африканський, індійський марабу. Як і бразильський ябіру, ці лелеки великі, з великою головою і масивним дзьобом. Навіть дорослі особини птахів схожі скоріше на бридких каченят, ніж на прекрасних лебедів. Крила в довжину досягають 70 сантиметрів, важать птиці приблизно 5 кг. У марабу є неофіційна назва – «ад"ютант», отримане ним за ходу, як у військових. На голові птаха відсутня оперення, як і на своєрідному виступі шиї, допомагає утримувати важкий дзьоб. Хвіст, спина і крила пофарбовані в темно-сірий або чорний колір.Далекосхідний лелека
Латинська назва – Ciconia boyciana. Відноситься до зникаючих видів, у Росії чисельність цих птахів не перевищує трьох тисяч. Птахи, як і чорні і білі лелеки, моногамні. Зовні нагадують білих лелек, але більш масивні, а дзьоб їх пофарбований в чорний колір. Має і інші назви: китайський, чорнодзьобий лелека. Ділянка шкіри навколо очей у далекосхідних лелек пофарбований у червоний. Знищення особин цього виду тягне за собою не тільки штраф, але і позбавлення волі.Харчування лелек
Головний інструмент для полювання у лелек – дзьоб. Що їдять лелеки? Основою раціону є тваринна їжа: починаючи від дрібних комах, молюсків, шкідників і земноводних і закінчуючи невеликими ссавцями. Часто можна побачити лелеку, змій поїдає і жаб. Лелека, опис якого представлено вашій увазі в статті, здатний спіймати маленьку пташку, мишу, зайця або ховраха. Зазвичай лелеки повільні, але можуть і переслідувати особливо цікаву видобуток. Нерідкі випадки, коли ці птахи долають великі (5-10 км) відстані від місця гніздування, щоб добути достатньо їжі для пташенят. Їжу лелека проковтує цілком, здатний приносити велику кількість своїм дітям. Будова цих птахів також дозволяє приносити в дзьобі воду. Полюючи, лелека легко здатний замаскуватися під навколишню рослинність, зберігає нерухомість або ходить дуже повільно. Звуків ці птахи майже не видають, так що не привертають до себе уваги видобутку. Іноді для обіду лелека може вибрати яйця інших птахів. Що їдять лелеки, нам вже відомо. А цікаво, в якій кількості? Адже птах-то величезна, так і як вам вже відомо, їжу може проковтнути цілком. Для нормального функціонування організму дорослої лелеки потрібно в середньому 700 грамів їжі в день. Лелеки – відмінні мисливці, відомі випадки, коли вони ловили до 50 мишей за одну годину.Тривалість життя
Скільки живуть лелеки? В ідеальних штучних умовах птахи можуть прожити більше чверті століття. А скільки живуть лелеки в природних умовах? Рідкісна особина доживає до 15 років. Перешкоджають довгого життя лелек такі фактори, як екологічна обстановка, природний відбір, захворювання, нестача харчів, шкоду, завдану людиною і хижаками. Іноді представники цього сімейства самі скорочують тривалість життя своїх побратимів, заклевывая хворих птахів. Помічено, що довше всього лелеки живуть там, де енергетика позитивна, де немає ругающихся поруч людей, де панує мир і спокій.Місця зимівлі лелек
Лелека – птах перелітний, крім південноафриканських птахів, які живуть в одному місці, нікуди не відлітаючи. Вони шукають місця для зимівлі, де буде досить тепло й багато харчів. Старі і молоді особини лелек відправляються на зимівлю в теплі краї окремо. Як правило, це відбувається в період з кінця серпня по жовтень. Переліт відбувається в денний час, птахи летять високо, напрямки для європейських і східних лелек різні. Птахи, місця проживання яких розташовуються на захід від Ельби, направляються до Піренейського півострова, потім рухаються у напрямку до Африки через Гібралтар. У підсумку зимують птахи на заході Африки, в місцевості між пустелею Сахарою і тропіками. Тут зимують і європейські лелеки, і птахи з Піренейського півострова, і з Марокко, Тунісу та Алжиру. Птахи, місця гніздування яких розташовуються на схід від Ельби, відправляються на зимівлю на протяжну територію між Суданом і ПАР. Вони летять спершу до Босфору, потім перетинають землі Малої Азії і Палестини, пролітають над річкою Ніл, перш ніж досягнуть точки призначення. Частина зграї може залишитися в Південній Аравії, частина вибирає для зимівлі Ефіопію, інші ж продовжують свій довгий шлях, деякі долітають до Індії. Відрізняються місця зимівлі лелек і в залежності від виду: білі переживають зиму в Африці, Пакистані, Індії, Корі, на Японських островах. Чорні – південніше Сахари, в басейні річки Ганг, в південно-східній частині Китаю.Про пташенят
Найчастіше, в кладці більше яєць, ніж вилуплюється пташенят: деякі яйця залишаються незаплідненими. Насиджування триває від 30 до 46 днів. Маленькі лелеченята мають зором, але в іншому безпорадні протягом перших 70 днів життя. Пташенята білі і пухнасті, після вилуплення приблизно 10 діб лежать, а перші 7 тижнів знаходяться безвилазно в місці народження – гнізді. Навіть після того як пташеня навчився літати, батьки допомагають йому в пошуках їжі 2-3 тижні. Поки пташенята перебувають у гнізді лелеки, їх вага може перевищувати вагу батьків, але поступово їх харчування обмежують. Хворих, слабких пташенят лелеки викидають з гнізда, залишаючи тільки здатних боротися за життя. Статева зрілість настає у віці трьох років, кублитися птиці починають пізніше – в 6 років.Ареал проживання
Від чого залежить ареал проживання лелек? Птах, щоб знайти підходящу їй їжу, часто селиться на болотах, сирих луках і водоймах зі стоячою водою. Клімат для лелек переважно тропічний, помірний або жаркий. Марабу будують гнізда на деревах, чорні лелеки воліють лісу, білі – низовини, ябіру – болотисті місцевості. Білі лелеки живуть в Європі, Північно-Західній Африці, в Малій і Середній Азії, в Приамур"ї і Примор"я, на Японських островах. Чорні лелеки живуть у південній частині Піренейського півострова, на півдні-до Перської затоки, на півночі – до Санкт-Петербурга, Томська. Для чорного лелеки кращі місця для гніздування – ті, де є старі лісові масиви, важкопрохідні болота. Цей птах не любить сусідити з людьми.Гнізда лелек
Гнізда цих птахів займають багато місця: їх діаметр досягає 2 метрів, а вага – понад 200 кг. Найчастіше птахи вибирають дахи будинків або дерева, але бувають і несподівані місця, де виявлялися гнізда лелек, наприклад, ліхтарний стовп. Раніше, коли дахи осель людини часто були солом"яними, лелеки селилися там. В даний час їх гнізда можна зустріти на водонапірних баштах, стогах сіна. Матеріали для будівництва гнізда: гілки, сучки, листя, солома, трава, ганчір"я, шерсть, папір. Гніздо вміщує дорослих батьків і до 7 яєць. Найчастіше лелеки селяться там, де вже є житла їх родичів. Як правило, лелеки живуть в одному гнізді не один рік, будують його дуже ретельно, по мірі необхідності ремонтують.Легенди та цікаві факти про лелек
Що їдять лелеки, де мешкають, які види поширені - це вам вже відомо. На завершення хотілося б розповісти деякі легенди та цікаві факти про цих незрівнянних птахів. Лелеки у багатьох країнах священні, наприклад, в Японії заборонено полювати на них. У Давній Греції було прийнято опускатися на коліна при вигляді першого лелеку. Про лелек складено безліч легенд, чого не скажеш про який-небудь вороб"ї. Найзагадковішим видом можна назвати чорних лелек: вони воліють жити як можна далі від людей. ЛегендиРозробка інтегрованого уроку розвитку зв"язного мовлення, читання та природознавства. 3 клас
Мета.
Вчити будувати художній опис птаха за планом. Удосконалювати вміння учнів логічно поєднувати речення в тексті, словесно зображувати зовнішній вигляд пташки. Розвивати зв"язне усне та писемне мовлення школярів. Збагатити знання дітей цікавими відомостями про лелеку. Виховувати почуття любові та бережливе ставлення до природи.
Обладнання.
Записи на дошці, предметні малюнки лелеки білого та лелеки чорного
Хід уроку
1. Фонетича хвилинка.
Ходять лелеки по лузі,
Ходять лелеки у тузі: Завтра у. вирій далекий
Будуть летіти лелеки.
(М.Познанська)
- Про якого представника пташиного царства цей вірш?
- Який звук чуємо на початку назви цього птаха?
- Якою буквою на письмі позначається цей звук? («ель»).
2. Хвилинка каліграфії
.
- Напишемо каліграфічно цю літеру. .
Лл Ля Ля ЛЛЛ ллл Ле ле ля лі ли лу ла
3. Оголошення теми та завдання уроку
.
- Сьогодні на уроці ми здійснимо подорож у пташине царство і ближче познайомимося з одним з йогопредставників. А хто цей представник? Допоможе нам відповісти на це питання загадка.
Які ноги, такий ніс,
По болоту ходить скрізь.
Хату на хаті має,
Жабам рахунок знає. (Лелека)
- Ви і дізнаєтесь багато цікавого про лелеку, напишемо опис цього птаха.
- Діти, в різних регіонах України цього птаха називають по-різному.
- Пригадаємо і запишемо ці назви: лелека, бусел, чорногуз, бузько, боцюн, гайстр.
- До якої частини мови належать записані слова? (Іменники).
- Які вони за значенням? (Однакові).
- Отже, вони синоніми.
- Записати речення під диктовку.
Лелека - символ миру, щастя, добра. Цей чудовий птах оспіваний у легендах, казках, піснях.
- Визначимо граматичну основу першого речення.
4. Розповіді юних орнітологів
.
1-й учень.
Цей великий красивий птах із сніжно-білим і чорним оперенням здавна живе біля житла людини. Довірливість, вірність тим самим місцям гніздування викликали у людей любов до лелек. З радістю зустрічають люди лелек навесні, коли ті повертаються до старих гнізд.
2-й учень.
Лелека білий прилітає на місце гніздування досить рано - починаючи з середини березня і до кінця квітня. Лелеки живуть парами. Великі, майже плоскі гнізда, мостять на дахах будівель, на старих деревах, іноді на електричних стовпах. У цих гніздах птахи живуть багато років.
3-й учень.
Лелек часто можна бачити в гнізді, де вони сидять або стоять на довгих тонких ногах (а то й на одній), іноді видаючи тріскучі звуки, які виникають від ударів однієї частини дзьоба об другу. Дорослі лелеки голосу не мають.
4-й учень.
Політ лелек плавний, величний. Вони прилітають на луки й поля, де, повагом походжаючи, шукають здобич. Живляться лелеки не тільки жабами, як дехто вважає. їхньою їжею є миші-полівки, ховрахи, багато різних комах, особливо водяних, саранових. Цим лелеки приносять велику користь рибному та сільському господарству. Підраховано, що протягом дня лелеки приносять їжу місячним пташенятам 9 разів.
5-й учень.
З відкладених навесні 2-7 (найчастіше 4) білих яєць, які птахи насиджують по черзі, через місяць вилуплюються голі, безпорадні пташенята. На відміну від дорослих птахів вони мають голос - пищать. Пташенята швидко ростуть, коли починають літати, то з батьками шукають їжу на луках і полях, разом з ними повертаються до гнізда чи іншого місця ночівлі. Так вони живуть до кінця літа.
6-й учень.
Перед відльотом у теплі краї на зиму лелеки збираються у зграї. У вересні-жовтні вони залишають місця гніздувань і відлітають на південь, в Африку, облітаючи Середземне море зі сходу. Живе лелека близько 20 років.
5. Фізкультхвилиика.
Щось не хочеться сидіти,
Треба трохи відпочити.
Руки вгору, руки вниз,
На сусіда подивись.
Руки вгору, руки в боки,
Вище руки підніміть,
А тепер їх опустіть.
Плесніть, дітки, кілька раз
За роботу, все гаразд.
6. Літературна хвилинка.
- Розпочинаємо літературну хвилинку. А.Малишко присвятив лелеці свою поезію «Бусел».
Бусел
Він прилітає з далекого краю,
Не спочиваючи, лине, лине,
Здається, на світі миліше немає,
Чим наше подвір"я, стара яворина
Стоїть вона здавна, листом багата,
Бува зашумить, а, бува, не шелесне.
І от він шукає її хату,
І те, що прожито, як сон чудесний.
Спочине звечора в темному лузі,
Де в синій заводі чайка кигиче,
А потім купається собі в галуззі,
Гніздо лаштує, буслиху кличе.
Давно спарувались, як птицям гоже,
Пір"я назносять, кладуть між віток,
І хлопці вже чули (чи брешуть, може),
Як розмовляли вони про діток.
Таким його знаю. Люблю недаром
За крила міцні чи за бистре око.
(Вбиває гадюку одним ударом,
А потім в небі кружляє високо).
Чи, може, за те, що у час негожий
Летить у гніздо, забуваючи втому.
Не смійтесь, я теж на бусла схожий
Такою ж любов"ю до отчого дому.
(А.Малишко, 1940)
За що полюбив автор бусла?
- Чим поет схожий на цього птаха?
- А Сухомлинський назвав лелеку сонячним птахом.
Лелеки прилетіли, на крилах ключик від сонця принесли. Де живе лелека - там щастя живе. Бо лелека сонячний птах. Він зустрічає сонце вранці й проводжає його на спочинок увечері. На зорі лелеки піднімаються з гнізда й злітають високо в небо. Там радісно клекочуть - вітають сонце.
А ввечері стоять над гніздом і дивляться на захід. То вони думають, скільки ще днів сонце ходитиме так високо й коли почне опускатися.
(За В. О. Сухомлинським)
- Така увага до цього птаха свідчить, що люблять його в Україні та шанують.
7. Опис лелеки за поданим планом.
План
Лелека білий поширений по всій...
Оперення: сніжно-біле, чорне.
Ноги: довгі, тонкі, червоні.
Шия: гнучка. ; -
Очі: круглі, чорні, мов смородини.
Дзьоб: міцний, червоний, гострий.
Скільки років живе птах?
Чим живляться лелеки?
Якими реченнями можна закінчити цей опис?
8. Самостійна робота дітей. Запис опису.
9. Підсумок уроку.
- Закінчуючи нашу розмову про лелек, хочу сказати, що лелека - загадковий птах. Восени можна побачити, як ці птахи забивали своїх найслабших родичів. Але як вони дізнаються, хто хворий, а хто здоровий? Це поки що таємниця для вчених. Може, комусь з вас - майбутньому орнітологу - вдасться її розгадати. Таких красенів-птахів, як лелека, треба охороняти, приваблювати до своїх осель, бо та оселя, на якій живе лелека, каже народ- щаслива.
Завдання. Записати пісні, в яких згадується лелека.
Аист – это довольно крупная птица с высокими ногами, имеющая длинные шею и клюв.
Самым известным среди аистов является белый аист. Его называют потому, что цвет оперения у этой птицы преимущественно белый, но концы крыльев имеют черный блестящий цвет. Когда у птицы сложены крылья, то кажется, что вся спина у аиста черная.
Белый аист распространен по всей европейской части. Также обитает и в Азии. Зимуют эти птицы в теплых краях Индии и в Африке. Аисты живут в болотистой местности, в низменных лугах. Их можно встретить и вблизи жилища человека. Людей они не боятся. Гнездятся аисты на крышах домов, на деревьях. Построенные ими гнезда служат им много лет. После зимовки белые птицы прилетают на прежнее место гнездования. Первыми всегда прибывают самцы аистов. Они ремонтируют свои гнезда в ожидании своих "супруг". Чем старше гнездо, тем оно мощнее и больше в окружности. Аисты живут около 20-22 лет. И к концу жизни их гнезда весят около ста килограммов. В них гнездятся не только сами аисты-хозяева, но и другие пернатые. После гибели взрослых особей, гнездо «передается по наследству» детям аистов.
Едят аисты жаб, лягушек, ящериц, мышей, насекомых, сусликов. Маленьких птенцов взрослые аисты кормят дождевыми червями, кузнечиками, майскими жуками. А чистую воду приносят в своем клюве и переливают ее в маленькие клювики своих малышей. Через два месяца, птенцы аистов сами ищут себе корм.
Подборка фото и картинок аистов
Аист – это птица, которая относится к подклассу новонёбные, отряду аистообразные (голенастые), семейству аистовые, роду аисты (Ciconia). В статье описан данный род.
В семействе аистовых выделяются и другие рода птиц, но речь о них пойдет в отдельных статьях:
- Аисты-клювачи (Mycteria);
- Аисты-разини (Anastomus);
- Седлоклювые ябиру (Ephippiorhynchus);
- Ябиру (Jabiru);
- Марабу (Leptoptilos).
Откуда произошло слово «аист»?
Происхождение слова «аист» доподлинно не установлено, так что существует немало версий его возникновения. Созвучные слова находят в древнем санскритском, древнерусском, немецком, славянских языках. Наиболее правдоподобна версия преобразования немецкого слова “Heister”, которое в некоторых местностях Германии является названием сороки. Вероятно, слово трансформировалось в “гайстер”, а затем в «аист». Аналогию между сорокой и аистом найти трудно, единственный роднящий их признак – окраска оперения. Можно предположить, что он и лежит в основе наименования аиста. В разных районах России, Украины и Беларуси существуют различные местные названия этой птицы: бусел, буцол, бусько, батан, черногуз, лелека, жабоед, гайстер, боцюн и другие. Кроме того, аиста называют человеческими именами: Иван, Грицько, Василь, Яша.
Все названия птицы указывают на ее место обитания: Дальний Восток (Приамурье, Приморье, Уссурийский край), север Китая. Кроме того, этот вид водится в Японии и Корее. В основном, черноклювые аисты зимуют в южной части Китая, на острове Тайвань и в области Гонконга. Некоторые стаи мигрируют на зиму в Северную Корею, Южную Корею, Японию, иногда достигая Филиппин, Мьянмы, Бангладеш и северо-восточных областей Индии. В Японии птицы живут и летом, и зимой, не улетая на юг в холодное время года. Возле человека черноклювый аист не селится, предпочитая гнездиться в лесах на высоких деревьях. Гнезда могут быть расположены как высоко, так и на нижних сучьях. Они настолько тяжелые, что иногда ветки не выдерживают тяжести и обламываются, в результате чего гнезда падают на землю. В кладке бывает 3-5 яиц.
Дальневосточный аист – это редкий вид, охраняемый в России, Японии и Китае. Он занесен в Красную книгу России, Китая и Кореи, а также в Международную Красную книгу. В природе существует не более 3000 особей.
